Попри те, що перше задокументоване видалення внутрішньомозкової пухлини було проведене ще у 1884 році Rickman Godlee у Лондоні, втручання на головному мозку тривалий період залишалися вкрай ризикованою процедурою. Внаслідок неконтрольованої кровотечі під час операції та інфекційним ускладненням після неї, багатьом хворим нейрохірурги відмовляли в лікуванні, тобто розцінювали майже всі пухлини мозку як неоперабельні.
З часом удосконалення хірургічних технологій та поява нових методів діагностики й накопичення досвіду нейрохірургами, дозволили розробити безпечні типи операцій на мозку та знизити ризики післяопераційних ускладнень до рівня 1-5% при більшості типів пухлин.
У теперішніх умовах провести операцію можливо при будь-якій пухлині мозку, тому теоретично всі пухлини є операбельними
Про те це може бути як максимально можливе видалення пухлини у функціонально безпечних межах, або лише біопсія. Тому зараз питання обсягу тієї чи іншої операції при пухлині мозку вирішується з позиції її доцільності в кожного окремого пацієнта. Якщо ж ризики операції перевищують її позитивний ефект, то вибір робиться на користь збереження якості життя пацієнта та проведення нехірургічного лікування, а саме радіотерапії, хіміотерапії та імунотерапії.
Більшість пухлин тепер можна видалити з мінімальним ризиком для пацієнта, хоча в окремих випадках відмова від операції може бути кращою стратегією для збереження якості життя. У будь-якому випадку,
Сучасні підходи до лікування у нейроонкології передбачають, що вібір на користь операції або іншого лікування повинен здійснюватися індивідуально з урахуванням особливостей кожного конкретного випадку та побажань пацієнта і його родини
