Як розпізнати та лікувати пухлини головного мозку: повний гід для пацієнтів

гліобластоми, менінгіоми та метастази раку у мозок

Статистика пухлин головного мозку в Україні: рівень захворюваності, фактори ризику та тенденції


Захворюваність на пухлини головного мозку в Україні становить 4,8 випадки на 100 тисяч населення (за даними Національного канцер-реєстру України, 2021).


Кому загрожують пухлини головного мозку?
➤ Вік: ризик розвитку пухлин значно зростає після 60 років, збільшуючись з кожним десятиліттям.
➤ Стать: чоловіки хворіють частіше (співвідношення 1,1:1).
➤ Географія: в індустріально розвинених регіонах реєструють більше випадків, що пов’язано з впливом зовнішніх факторів.


Основні причини розвитку пухлин головного мозку

1. Генетична схильність – спадкові мутації збільшують ризик.
2. Онкогенні віруси – вірусні інфекції можуть запускати механізм утворення пухлини.
3. Іонізуюче випромінювання – робота у радіаційно небезпечних умовах підвищує ризик онкології.
4. Хімічні канцерогени – контакт із промисловими токсинами може сприяти розвитку пухлин.

Чому кількість діагностованих пухлин зростає?
Збільшення статистичних показників за останні десятиліття пояснюється не лише впливом зовнішніх факторів, а й удосконаленням методів діагностики. Сучасні технології МРТ та КТ дозволяють виявляти пухлини на ранніх стадіях, що раніше було неможливим.


Метастази у головний мозок: від яких пухлин найчастіше?

• У чоловіків в 80% випадків метастази в мозок спричиняє рак легень, нирок, товстої кишки.
• У жінок найчастішими джерелами метастазів є рак молочної залози, легень, товстої кишки та меланома.

Зараз завдяки ефективному лікуванню первинних пухлин онкопацієнти живуть довше, що, у свою чергу, збільшує час до появи віддалених метастазів, у тому числі в головний мозок.

Які бувають пухлини головного мозку?

Первинні та вторинні пухлини головного мозку
Пухлини головного мозку поділяються на первинні (ті, що виникають безпосередньо в мозковій тканині) та вторинні (метастази, які поширюються з інших органів).

Найпоширеніші типи первинних пухлин
Серед первинних пухлин найчастіше діагностуються:

• Гліоми – 50—55 %
• Менінгіоми – 22—23 %
• Невриноми (шванноми) черепних нервів – 6—7 %
• Аденоми гіпофіза – 6—7 %

Злоякісні первинні пухлини головного мозку становлять близько 1,4 % усіх випадків онкології у людини.

Градація гліом за ступенем злоякісності
За класифікацією ВООЗ (WHO) гліоми поділяють на чотири ступені анаплазії:

• Grade I – найменш агресивні пухлини з повільним ростом
• Grade II – пухлини низького ступеня злоякісності
• Grade III – анапластичні гліоми з високим ризиком рецидивів
• Grade IV – гліобластоми, найбільш агресивні та небезпечні пухлини мозку

Як проявляють себе пухлини мозку?

Пухлини головного мозку можуть проявлятися різноманітними симптомами, які залежать від їх розміру, розташування та швидкості росту. Розуміння цих проявів є ключовим для своєчасної діагностики та лікування.

Загальні симптоми
Незалежно від локалізації, пухлини можуть викликати підвищення внутрішньочерепного тиску, що призводить до таких симптомів:

• Головний біль: часто розпираючого характеру, який поступово посилюється та стає частішим.
• Нудота та блювання: незрозуміла нудота або блювота, яка тимчасово дає полегшення.
• Проблеми із зором: затуманення зору, двоїння в очах або втрата периферичного зору.
• Запаморочення: відчуття нестійкості або втрати рівноваги.
• Порушення свідомості: епізоди сплутаності, сонливості або навіть втрати свідомості.
• Судоми: особливо у тих, хто не мав історії судом.

Вогнищеві симптоми
Ці прояви залежать від того, яка частина мозку уражена пухлиною:

• Лобна частка: зміни в поведінці та особистості, такі як апатія, безініціативність, зниження пам'яті та інтелекту. Можливі також психічне збудження, агресивність, які змінюються благодушністю і ейфорією.
• Скронева частка: слухові, нюхові та смакові галюцинації, порушення пам'яті, епілептичні напади.
• Тім'яна частка: порушення чутливості, болі в кінцівках, труднощі з мовленням та розумінням мови.
• Потилична частка: зорові галюцинації, такі як спалахи світла або кольорові плями, втрата частини поля зору.
• Мозочок: порушення координації рухів, хиткість при ході, тремор кінцівок.

Психічні розлади
Пухлини можуть спричиняти психічні зміни, включаючи:

• Депресія: пригнічений настрій, втрата інтересу до звичних занять.
• Тривожні розлади: постійне відчуття тривоги, панічні атаки.
• Зміни особистості: агресивність, дратівливість, зниження самокритики.

Важливо зазначити, що симптоми можуть з'являтися поступово і бути непомітними на ранніх стадіях. Тому при виникненні незвичних або стійких проявів слід негайно звернутися до лікаря для проведення детального обстеження.

Методи нейровізуалізації пухлин головного мозку: МРТ та МСКТ

Сучасна діагностика пухлин головного мозку базується на високоточних методах нейровізуалізації. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) та мультиспіральна комп'ютерна томографія (МСКТ) є основними інструментами для виявлення, аналізу та планування лікування пухлинних утворень. Обидва методи мають свої переваги та застосовуються залежно від клінічної ситуації.


МРТ – Магнітно-резонансна томографія

Переваги МРТ у діагностиці пухлин головного мозку
МРТ – високоінформативний метод, що значно перевершує МСКТ у роздільній здатності та чутливості при візуалізації м'якотканинних структур. Сучасні МРТ-сканери з магнітним полем 3 Тесла (3Т) дозволяють отримати деталізоване зображення пухлин головного мозку та оцінити:

• Топографоанатомічні особливості пухлинного процесу.
• Ступінь залучення прилеглих структур – функціонально важливих зон мозку, судин, нервів.
• Характер пухлини – інвазивність, розміри, внутрішню структуру.

Спеціалізовані методики МРТ

МРТ дозволяє не лише виявити пухлину, а й детально оцінити її вплив на головний мозок за допомогою додаткових методик:
🔹 Функціональна МРТ (fMRI) – використовується для передопераційного картування, визначає локалізацію мовних і рухових зон мозку.
🔹 МР-трактографія – створює 3D-карти провідних шляхів білої речовини, що допомагає нейрохірургу уникнути їх пошкодження під час операції.
🔹 МР-ангіографія – дозволяє дослідити магністральні артеріальні судини та венозні колектори, оцінюючи васкуляризацію пухлини.
🔹 МРТ-перфузія – аналізує інтенсивність кровотоку через тканини мозку, що важливо для оцінки агресивності пухлини.
🔹 МР-спектроскопія – визначає метаболічну активність тканин, допомагаючи диференціювати доброякісні та злоякісні утворення.
🡆 Цікаво: МРТ-спектроскопія може виявити біохімічні маркери пухлини ще до появи структурних змін на звичайних МРТ-знімках.


МСКТ – Мультиспіральна комп'ютерна томографія

Роль МСКТ у діагностиці пухлин головного мозку
МСКТ є швидким та доступним методом первинної діагностики, який часто використовується на догоспітальному етапі або при невідкладних станах. Завдяки високій швидкості сканування, цей метод дозволяє:

• Оперативно виявити пухлинне ураження мозку.
• Визначити розміри, межі пухлини та ступінь набряку.
• Оцінити ступінь дислокації мозку, що критично для хірургічного планування.

Особливості та переваги МСКТ

🔹 Чітка візуалізація структурних змін – дозволяє побачити звапнення, кісти, ділянки некрозу або крововиливи в пухлинній тканині.
🔹 Контрастне підсилення – використовується для оцінки васкуляризації пухлини, що допомагає визначити її злоякісність.
🔹 Ідентифікація гістологічного типу пухлини – за непрямими ознаками (щільність, васкуляризація, наявність некрозу) можна зробити припущення щодо ступеня анаплазії.

🡆 Факт: МСКТ залишається основним методом візуалізації при екстреній діагностиці пухлин, коли необхідно швидко оцінити ступінь компресії мозкових структур.


Висновок: Якщо необхідно детально дослідити м’які тканини та структуру пухлини, використовується МРТ. Якщо ж стоїть завдання швидко оцінити загальний стан пацієнта або наявність крововиливу – обирають МСКТ.

Принципи хірургічного лікування пухлин головного мозку

Хірургічне лікування пухлин головного мозку значно вдосконалилось завдяки використанню новітніх технологій нейровізуалізації та електрофізіологічного моніторингу. Сучасні методи, такі як функціональна магнітно-резонансна томографія (фМРТ) та МР-трактографія, дають можливість точного картування функціональних зон мозку перед операцією, що важливо для запобігання порушень у важливих мовних та рухових функціях.

Електрофізіологічний моніторинг
Під час операції застосовуються методи електрофізіологічного моніторингу, які дозволяють постійно відстежувати функціональний стан мозку. Це дає змогу хірургам коригувати свої дії в реальному часі, уникаючи ушкоджень критичних ділянок мозку, що відповідають за мову та рухи.

Інтраопераційне використання сучасних діагностичних методів:
Під час операції використовуються ультразвукова, комп’ютерна томографія (КТ) та МРТ-діагностика, що забезпечує візуалізацію пухлини та навколишніх тканин, допомагаючи хірургу в реальному часі коригувати свою тактику для досягнення максимальної резекції пухлини без пошкодження здорових структур мозку.

Стереотаксичне відстеження хірургічних маніпуляцій
Стереотаксичні системи дозволяють точно відстежувати хірургічні маніпуляції в тривимірному просторі, що допомагає знизити ризик пошкодження критичних зон мозку і значно підвищує точність резекції пухлини.

Основні цілі хірургічного втручання:
Хірургія пухлин головного мозку має кілька основних цілей. Одна з них — це внутрішня декомпресія, яка полягає у зменшенні внутрішньочерепного тиску. Це дозволяє знизити ризики серйозних ускладнень, таких як набряк мозку та порушення кровообігу. Також важливою метою є отримання зразка пухлинної тканини для проведення гістологічного дослідження, що дозволяє точно встановити діагноз і визначити подальшу тактику лікування.

Прогресивні мікрохірургічні методики
За допомогою мікрохірургічних технологій сьогодні можна проводити операції на тих ділянках головного мозку, які раніше вважалися недосяжними. Мікрохірургія дозволяє проводити втручання з мінімальними пошкодженнями навколишніх тканин, знижуючи травматичність операцій і покращуючи післяопераційне відновлення.

Сучасні нейрохірургічні технології
До передових технологій, що підвищують радикальність операцій і зменшують їх травматичність, належать:

• Хірургічні навігаційні системи, які дозволяють точно орієнтуватися в анатомії мозку та точно проводити операцію;
• Нейрохірургічні мікроскопи, що забезпечують детальне зображення оперованої ділянки та дозволяють виконувати складні маніпуляції з високою точністю;
• Лазерні та ендоскопічні технології, що мінімізують розрізи і знижують ризик пошкодження здорових тканин;
• Інтраопераційна флюоресценція та фотодинамічна терапія, що дозволяють точніше візуалізувати пухлини, а також сприяють їх видаленню з мінімальними пошкодженнями навколишніх тканин.

Використання сучасних технологій в хірургії пухлин головного мозку дозволяє досягти значного прогресу в лікуванні таких складних захворювань. Технології нейровізуалізації, мікрохірургії, лазерної та ендоскопічної хірургії значно підвищують ефективність операцій, знижують їх травматичність і допомагають мінімізувати ризики післяопераційних ускладнень. Це дозволяє пацієнтам повертатися до нормального життя з мінімальними порушеннями.

Системи нейронавігації в нейрохірургії: точність, безпека та ефективність операцій


Що таке системи нейронавігації?

Системи нейронавігації — це високоточні технології, які дозволяють хірургам визначити точне розташування пухлини в головному мозку з точністю до 1-2 мм. Це здійснюється за допомогою спеціальних комп'ютерних програм, які інтегрують дані з МРТ або КТ сканування для створення тривимірної моделі мозку. Ці системи дозволяють хірургу в реальному часі орієнтуватися в анатомії мозку, що є надзвичайно важливим для точності операції.


Переваги використання нейронавігації

1. Зменшення розмірів трепанації черепа:
2. Технології нейронавігації дозволяють з точністю визначати місцезнаходження пухлини без необхідності великих розрізів, що в свою чергу мінімізує травмування здорових тканин мозку.
3. Контроль рухів хірурга:
4. Нейронавігаційні системи допомагають хірургу постійно коригувати свої рухи під час операції, забезпечуючи точність у видаленні пухлини. Це допомагає уникнути зайвих маніпуляцій, які можуть призвести до пошкодження критичних ділянок мозку.
5. Мінімізація травм мозку:
6. Використання нейронавігаційних технологій дозволяє уникнути непотрібних розрізів і зменшити ризик травматизації здорових ділянок мозку під час операції.

Інтраопераційний електрофізіологічний моніторинг

В поєднанні з інтраопераційним електрофізіологічним моніторингом, нейронавігація дозволяє більш точно визначити межі пухлини і критичні ділянки мозку, такі як мовні та рухові зони. Моніторинг мозкової активності в реальному часі дає можливість хірургам уникнути пошкодження функціонально важливих ділянок мозку, що дозволяє забезпечити тотальну резекцію пухлини без розвитку стійкого післяопераційного дефіциту.


Переваги поєднання нейронавігації та електрофізіологічного моніторингу

Комбінація цих технологій дає можливість:

• Максимально ефективно видаляти пухлини з високою точністю, що дозволяє уникнути непотрібних операційних маніпуляцій.
• Зберігати функціональність мозку, оскільки електрофізіологічний моніторинг дозволяє хірургам відслідковувати важливі функції мозку під час операції.
• Знизити ризики ускладнень і забезпечити пацієнту більш швидке відновлення після операції.

Системи нейронавігації і інтраопераційний електрофізіологічний моніторинг значно підвищують точність і безпеку операцій на головному мозку. Вони дозволяють хірургам проводити складні втручання з мінімальним ризиком для здоров'я пацієнта, забезпечуючи повне видалення пухлини і швидке відновлення після операції.

Інтраопераційна флуоресценція: новий підхід до лікування гліом головного мозку

Що таке інтраопераційна флуоресценція?

Інтраопераційна флуоресценція — це методика, яка використовується для покращення точності хірургічних втручань при видаленні пухлин головного мозку, зокрема гліом. Технологія дозволяє хірургам виявляти пухлинні тканини, які неможливо побачити за допомогою звичайних хірургічних методів. Вона полягає в введенні спеціальних барвників, які після освітлення випромінюють світло, що дозволяє чітко виділити пухлину на тлі здорових тканин.

Як працює інтраопераційна флуоресценція?
У клінічній практиці найбільшого поширення здобули два основних барвники, які застосовуються в інтраопераційній флуоресценції:

1. Флуоресцеїн натрію
2. 5-амінолівулінова кислота (5-АЛК)

Ці речовини вводяться в організм пацієнта до операції, і після того, як вони потрапляють до пухлинної тканини, під дією спеціального освітлення вони починають випромінювати світло. Це дозволяє хірургам чітко бачити межі пухлини, навіть у глибині мозку, де інші методи візуалізації можуть бути малоефективними.

Переваги інтраопераційної флуоресценції
Покращена візуалізація пухлини
Інтраопераційна флуоресценція дозволяє чітко виявляти навіть найменші ділянки пухлини, які не видно неозброєним оком. Це особливо важливо для хірургії гліобластом та анапластичних гліом, де навіть невеликі залишки пухлинної тканини можуть призвести до рецидиву.

Висока чутливість
Технологія має чутливість до 91% у виявленні пухлинної тканини, що значно підвищує точність видалення. Вона дозволяє зменшити ймовірність залишкових пухлинних клітин після операції.

Тотальна резекція пухлини
Завдяки точності цієї технології, хірурги можуть проводити тотальне видалення пухлини у 75% пацієнтів, що значно підвищує ефективність лікування та знижує ймовірність рецидиву.

Цікаві факти:

• Інтраопераційна флуоресценція дозволяє проводити операції з високою точністю, що сприяє збереженню здорових мозкових тканин і мінімізації ризиків для пацієнта.
• Технологія активно використовується в лікуванні гліобластом — одних з найбільш агресивних і важко піддаються лікуванню пухлин головного мозку.

Інтраопераційна флуоресценція є важливим інструментом в сучасній нейрохірургії, що дозволяє значно підвищити ефективність операцій з видалення пухлин головного мозку, зокрема гліом. Ця технологія не тільки полегшує візуалізацію пухлини, але й забезпечує високу точність видалення, зменшуючи ризик рецидиву та покращуючи результат лікування пацієнтів.

Чи потрібна реабілітація після видалення пухлин головного мозку?

Після видалення пухлин головного мозку важливо не тільки успішно провести операцію, а й забезпечити пацієнту належну реабілітацію, що допоможе повернутися до нормального життя. Основною метою лікування є збереження якості життя пацієнта та забезпечення швидкого відновлення його соціальної активності. Сучасна нейрохірургія використовує підходи до реабілітації, що дозволяють розпочати відновлення вже в перші дні після операції.

Ключові аспекти реабілітації після операції на мозку

Запобігання ушкодженню здорових ділянок мозку під час операції
Одним із головних завдань під час хірургічного втручання є мінімізація ризику пошкодження здорових ділянок мозку. Сучасні технології, як нейронавігація та функціональна МРТ, дозволяють точно локалізувати пухлину та захищати критичні функціональні зони мозку, що позитивно впливає на подальше відновлення.

Максимальне скорочення часу перебування у реанімації
Одним із пріоритетних завдань є якнайшвидше переведення пацієнта з реанімації в загальну палату. Раннє переведення допомагає пацієнту відновлюватися у більш комфортних умовах, а також сприяє швидшому процесу адаптації.

Вертикалізація пацієнта з першого дня після операції
Одна з важливих складових реабілітації — це рання вертикалізація, яка включає спроби пацієнта сісти і встати вже з першого дня після операції. Такий підхід допомагає швидше відновити кровообіг і нормалізувати функції організму. Раннє підняття пацієнта також має позитивний вплив на психоемоційний стан.

Нагляд нейрореабілітолога та раннє призначення лікувальної фізкультури
Нейрореабілітолог здійснює постійний нагляд за станом пацієнта і розробляє індивідуальний план реабілітації. Уже через кілька днів після операції пацієнтам можуть бути призначені спеціальні вправи з лікувальної фізкультури, що допомагає відновити рухові функції та покращити загальну фізичну активність.

Відсутність косметичних наслідків операції
Сучасні методи нейрохірургії дозволяють уникнути значних косметичних дефектів, що також має велике значення для психологічного відновлення пацієнта. Застосування ендоскопічних і мінімально інвазивних технік забезпечує швидке загоєння та мінімальний ризик післяопераційних рубців.

Раннє та комплексне проведення реабілітаційних заходів є важливою складовою успішного відновлення після операції на головному мозку. Сучасні технології та індивідуальний підхід дозволяють зменшити період відновлення, покращити функціональні можливості пацієнта та допомогти йому швидко повернутися до звичного життя.

Променева терапія після видалення пухлин головного мозку

Променева терапія (радіотерапія) є важливим етапом у лікуванні злоякісних пухлин головного мозку після хірургічного видалення, а також при лікуванні неоперабельних пухлин, розташованих глибоко в мозку, множинних метастазах або пухлинах, що торкаються критичних зон мозку.

Роль променевої терапії
Променева терапія здатна значно подовжити тривалість життя пацієнтів із пухлинами головного мозку. Рандомізовані дослідження підтверджують, що застосування променевої терапії після хірургічного видалення злоякісних гліом значно збільшує середню тривалість життя. Так, при стероїдній підтримці після операції пацієнти живуть в середньому 3-6 місяців, тоді як після застосування променевої терапії цей термін може становити 14-24 місяців.

Поєднана терапія
Комбінація хірургічного лікування з променевою та хіміотерапією для пацієнтів із гліобластомами забезпечує однорічну виживаність у 46%, трирічну виживаність у 18%. У пацієнтів з анапластичними гліомами комбіноване лікування призводить до однорічної виживаності 80%, трирічної – 39%, та п'ятирічної – 18%.

Методи проведення променевої терапії
Променеву терапію проводять за допомогою різних технологій, таких як рентгено- і гамма-терапевтичні апарати, лінійні прискорювачі, системи томотерапії та протонні випромінювачі. Стандартна доза опромінення зазвичай варіюється від 45 до 60 Грей, а курс може тривати 8-12 тижнів в залежності від величини щоденної дози. Сучасний підхід у нейрорадіології — гіпофракційна радіотерапія, яка дозволяє скоротити курс лікування до 1-2 тижнів.

Стереотаксична радіохірургія
Для пухлин, діаметр яких не перевищує 3 см і розташовані в глибинних або критичних зонах мозку, альтернативою традиційній хірургії є стереотаксична радіохірургія. За допомогою гамма-ножа, лінійного прискорювача або циклотрона можна впливати на пухлинні вогнища високими дозами випромінювання, мінімізуючи шкоду для здорових мозкових структур.


Хіміотерапія

Хіміотерапія є складною частиною лікування злоякісних пухлин головного мозку. Сучасні хіміопрепарати виявляють свою ефективність головним чином у поєднанні з хірургічним видаленням пухлини та променевою терапією.

Ефективність хіміотерапії
При гліомах IV ступеня злоякісності застосування антибластичних хіміопрепаратів не забезпечує істотного збільшення терміну ремісії без прогресування захворювання. У таких випадках променева терапія виявляється більш ефективною. Окрім того, деякі хіміопрепарати можуть спричиняти резистентність пухлини, що знижує ефективність променевої терапії.

Методи введення хіміопрепаратів
Для зниження токсичного впливу на організм пацієнта в клінічній практиці часто використовують методи локального введення хіміопрепаратів, такі як полімеризовані форми пролонгованої дії або інфузія через резервуар Ommaya.


Імунотерапія

Імунотерапія — це один із найперспективніших напрямків у лікуванні злоякісних пухлин головного мозку, зокрема гліом. Вона має на меті активізацію імунної системи для боротьби з раковими клітинами. Однак її ефективність залежить від багатьох факторів, зокрема стадії розвитку пухлини, її генетичних характеристик та здатності до імунного ухилення.
Одним з основних механізмів, через який пухлини можуть уникати імунного впливу, є активація імунодепресивних шляхів. Це може відбуватися через експресію імунних контрольних точок, таких як PD-1 або CTLA-4, які інгібують Т-клітини, що атакують пухлину. У таких випадках традиційна імунотерапія може бути неефективною. Однак, сучасні підходи, зокрема інгібітори контрольних точок (наприклад, пембролізумаб і ніволумаб), активно досліджуються для подолання цього механізму. Ці препарати блокують інгібіторні сигнали і дозволяють Т-клітинам активніше атакувати пухлину.
Інші методи імунотерапії включають використання вакцин, таких як вакцина з протипухлинним антигеном (наприклад, вакцина EGFRvIII), а також CAR-T клітинну терапію, де пацієнту вводять Т-клітини, модифіковані для розпізнавання пухлинних клітин. Однак ці методи поки що перебувають на етапі клінічних досліджень.
Імунотерапія має ряд обмежень, оскільки не кожна пухлина здатна активно відповідати на такі методи лікування, а також можливі серйозні побічні ефекти через надмірну активацію імунної системи. Проте з огляду на перспективи технологій, імунотерапія стає важливим доповненням до традиційних методів лікування, таких як хірургія, радіотерапія та хіміотерапія.


Медикаментозна терапія

Медикаментозна терапія є важливою складовою лікування пацієнтів із пухлинами головного мозку, особливо після хірургічного втручання. Після видалення пухлини часто спостерігаються набряки мозку, що можуть призвести до підвищеного внутрішньочерепного тиску та погіршення загального стану пацієнта.

Дексаметазон є основним препаратом для зменшення набряку мозку після операції. Він є кортикостероїдом, який зменшує запалення і полегшує симптоми, пов’язані з набряком. Доза дексаметазону варіюється в залежності від вираженості набряку та загального стану пацієнта і може становити від 8 до 48 мг на добу. Лікування часто розпочинається з високих доз, які потім поступово зменшуються в міру покращення стану пацієнта.
Крім дексаметазону, для зниження внутрішньочерепного тиску використовуються салуретики, зокрема фуросемід та манітол.

Фуросемід є петльовим діуретиком, який допомагає вивести зайву рідину з організму, знижуючи набряк і тиск на мозок. Манітол, в свою чергу, є осмотичним діуретиком, що також допомагає зменшити набряк мозку за рахунок осмотичної дегідратації, що сприяє зниженню внутрішньочерепного тиску.
Важливо зазначити, що в кожному випадку вибір медикаментозної терапії залежить від конкретного клінічного випадку, і лише лікар може визначити оптимальну тактику лікування. Зокрема, тривале застосування дексаметазону може мати побічні ефекти, такі як зниження імунітету, гіперглікемія та порушення метаболізму, тому контроль за пацієнтом під час терапії є обов’язковим.

Для підвищення ефективності лікування також використовуються препарати, які сприяють поліпшенню метаболізму та зменшенню виведення рідин через нервову систему, щоб мінімізувати наслідки післяопераційного набряку.

Якість життя після видалення пухлин головного мозку

Прогноз для пацієнтів із злоякісними гліомами залишається несприятливим, попри вдосконалення методів діагностики та лікування. Тому основною метою лікувальних заходів є покращення якості життя пацієнтів з моменту встановлення діагнозу.
Оцінка результативності лікування
При оцінці результативності лікування хворих із онкологічними захворюваннями важливими критеріями є показники якості життя. Вони є основними для визначення ефективності лікування та прогностичними для подальших наслідків.


Складові якості життя

Якість життя є інтегральною характеристикою, що включає фізичне, психологічне, емоційне і соціальне функціонування пацієнта, а також його суб’єктивне сприйняття життєдіяльності. Вона залежить від багатьох чинників, таких як вік, стать, локалізація пухлини, гістобіологічні характеристики пухлини, а також методики лікування.
Чинники, що впливають на якість життя
Традиційні методи оцінки лікування, такі як нейровізуалізація, термін життя та ремісія, не дають повного уявлення про соціальні та психологічні наслідки лікування.


Покращення якості життя через реабілітацію

Для покращення показників якості життя проводиться післяопераційне відновне лікування, яке враховує тип та ступінь неврологічних порушень, взаємовідношення пухлини з функціонально важливими зонами та патогістологічні характеристики пухлини.


Методи відновного лікування

Комбіноване відновне лікування може включати медикаментозну терапію, лазерну терапію, електростимуляцію, лікувальну фізкультуру та масаж. Оцінка якості життя після лікування проводиться в порівнянні з доопераційним та раннім післяопераційним періодами, що дозволяє відстежити клінічний результат відновного лікування.

Прогноз

Пухлини головного мозку мають схильність до рецидивування, тобто, навіть після проведення комбінованої терапії, пухлина може знову з'явитися.


Фактори, що сприяють подовженню безрецидивного періоду

До факторів, які можуть подовжити безрецидивний період та зростити загальну тривалість життя пацієнта, належать:

• Низький ступінь анаплазії пухлини;
• Молодий вік пацієнта (до 45 років);
• Радикальне видалення пухлини;
• Відсутність неврологічних порушень у післяопераційному періоді.

Виживаність залежно від віку

Кращі показники виживаності спостерігаються у пацієнтів віком 20-44 роки. У пацієнтів старшого віку виживаність є меншою. Найкоротший період виживаності спостерігається при гліобластомах, де тривалість життя в середньому становить 24-28 місяців, а безрецидивний період — 14-16 місяців.


Комбіноване лікування

Поєднання хірургічного лікування з післяопераційною променевою та хіміотерапією у хворих з гліобластомами дозволяє досягти трирічної виживаності у 18-23% пацієнтів.


Прогноз для інших пухлин

При дифузних та анапластичних гліомах можливе подовження тривалості життя до 5-10 років, за умови проведення повного циклу комбінованої терапії та дотримання рекомендацій щодо способу життя і харчування.


Диспансеризація

Пацієнти з пухлинами головного мозку підлягають диспансерному обліку в онколога за місцем проживання.

• При злоякісних пухлинах КТ/МРТ проводяться кожні 3-6 місяців.
• При доброякісних пухлинах — кожні 6-12 місяців.
• У разі рецидиву захворювання вирішується питання щодо можливості проведення повторного хірургічного втручання або ад'ювантної терапії.