Що таке кіста головного мозку?
Кіста головного мозку — це порожнинне утворення, заповнене рідиною, яке може формуватися у будь-якому відділі мозку. Вона може бути як вродженою, так і набутою внаслідок травм, інфекцій чи запальних процесів. Багато кіст не викликають жодних симптомів і виявляються випадково під час МРТ або КТ, однак у деяких випадках вони можуть спричиняти серйозні неврологічні порушення.
Чому виникає кіста головного мозку?
Причини формування кіст поділяються на вроджені та набуті.
Вроджені кісти
Такі утворення формуються ще на етапі внутрішньоутробного розвитку через порушення ембріогенезу. Основними факторами ризику є:
- Генетичні мутації та спадкові захворювання – деякі вади розвитку мозку можуть супроводжуватися кістозними утвореннями.
- Інфекції під час вагітності – вірусні інфекції, такі як герпес, цитомегаловірус або токсоплазмоз, можуть викликати запальні процеси, що призводять до порушення формування мозкових структур.
- Гіпоксія плода – недостатнє постачання кисню до мозку дитини може спричинити порушення його розвитку та утворення кіст.
- Родові травми – у процесі пологів можливі крововиливи в мозок або ішемічні пошкодження, які згодом можуть призвести до появи кісти.
Набуті кісти
Розвиваються протягом життя під впливом зовнішніх або внутрішніх факторів. До основних причин належать:
- Черепно-мозкові травми – удари, струс мозку або гематоми можуть спричинити утворення посттравматичних кіст.
- Інсульти та порушення мозкового кровообігу – ішемічні або геморагічні інсульти можуть викликати некроз тканин, що іноді завершується формуванням кісти.
- Запальні захворювання мозку – менінгіт, енцефаліт або арахноїдит можуть призводити до утворення кіст через накопичення рідини в ділянках запального процесу.
- Хірургічні втручання – після операцій на головному мозку можуть залишатися післяопераційні порожнини, які заповнюються ліквором і перетворюються на кісти.
- Паразитарні інфекції – наприклад, ехінококоз або цистицеркоз можуть викликати формування паразитарних кіст у мозковій тканині.
Основні симптоми кіст головного мозку
Прояви кісти залежать від її розміру, локалізації та швидкості росту. Найпоширеніші симптоми:
- Хронічні головні болі, що не знімаються звичайними знеболювальними
- Відчуття тиску в голові, запаморочення
- Порушення координації, нестійка хода
- Судоми, епілептичні напади
- Погіршення пам’яті, розлади концентрації
- Зміни настрою, дратівливість
- Порушення зору або слуху
Діагностика кіст головного мозку
Для підтвердження діагнозу використовують сучасні методи візуалізації:
- МРТ головного мозку – найбільш інформативний метод для оцінки структури кісти, її вмісту та впливу на оточуючі тканини.
- КТ головного мозку – дозволяє виявити кісти з кальцинованими стінками.
- Доплерографія судин голови – проводиться для оцінки кровопостачання мозку та виявлення компресії судин.
- Люмбальна пункція – застосовується для дослідження ліквору при підозрі на інфекційний процес.
Основні види кіст головного мозку
1. Арахноїдальна кіста
📍 Локалізація: між оболонками мозку, часто у скроневій або потиличній ділянці
🧠 Особливості: заповнена спинномозковою рідиною, частіше вроджена, але може збільшуватися в розмірах.
⚠ Наслідки: тиск на мозкові структури, гідроцефалія, судоми.
🛠 Лікування: зазвичай не потребує лікування, при необхідності – ендоскопічна фенестрація.
2. Колоїдна кіста
📍 Локалізація: третій шлуночок мозку
🧠 Особливості: може блокувати лікворообіг, спричиняючи внутрішньочерепну гіпертензію.
⚠ Наслідки: головний біль, гідроцефалія, втрата свідомості.
🛠 Лікування: ендоскопічне або мікрохірургічне видалення.
3. Епідермоїдна та дермоїдна кісти
📍 Локалізація: різні відділи головного мозку
🧠 Особливості: вроджені утворення, що містять залишки ембріональних тканин (епідермоїдні – заповнені роговими масами, дермоїдні – жиром та волоссям).
⚠ Наслідки: ріст кісти може спричиняти тиск на мозкові структури.
🛠 Лікування: хірургічне видалення.
4. Кісти судинних сплетінь
📍 Локалізація: в порожнині шлуночків мозку
🧠 Особливості: часто виявляються у новонароджених під час УЗД.
⚠ Наслідки: зазвичай не спричиняють симптомів, у рідкісних випадках можуть впливати на циркуляцію ліквору.
🛠 Лікування: спостереження, за потреби – нейрохірургічне втручання.
5. Порожнина Блейка
📍 Локалізація: задня черепна ямка навколо мозочку
🧠 Особливості: аномалія розвитку, пов’язана з порушенням циркуляції ліквору.
⚠ Наслідки: може спричиняти гідроцефалію та неврологічні порушення.
🛠 Лікування: залежить від симптоматики, можливе шунтування або нейрохірургічна корекція.
6. Пухлинні кісти
📍 Локалізація: можуть виникати у будь-якій частині мозку
🧠 Особливості: формуються внаслідок змін у пухлинах (астроцитоми, гліобластоми, гемангіобластоми), містять рідкий або гелеподібний вміст.
⚠ Наслідки: симптоми залежать від розміру та локалізації пухлини (головний біль, епілептичні напади, неврологічний дефіцит).
🛠 Лікування: видалення пухлини разом із кістозним компонентом.
7. Кіста пінеальної ділянки
📍 Локалізація: епіфіз (шишкоподібна залоза)
🧠 Особливості: може бути вродженою або розвиватися внаслідок закупорки протоків.
⚠ Наслідки: порушення циркадних ритмів, головний біль, гідроцефалія при великому розмірі.
🛠 Лікування: спостереження або нейрохірургічне втручання у разі виражених симптомів.
8. Кіста прозорої перетинки
📍 Локалізація: між передніми рогами бічних шлуночків
🧠 Особливості: тонкостінна порожнина, що утворюється між листками прозорої перетинки.
⚠ Наслідки: у більшості випадків не викликає симптомів, але при великому розмірі може впливати на циркуляцію ліквору.
🛠 Лікування: зазвичай не потребує лікування, при необхідності – ендоскопічна фенестрація.
Основні типи арахноідальних кіст головного мозку:
- Кіста латеральної щілини мозку; 2. Ретроцеребелярна кіста; 3. Кіста великої потиличної цистерни; 4. Кіста мостомозочкового кута; 5. Кіста конвекситальної поверхні півкулі великого мозку; 6. Кіста премостова; 7. Кіста прехіазмальної ділянки; 8. Кіста міжпівкульної щілини; 9. Кіста пінеальної ділянки.
Методи лікування
Підхід до лікування залежить від розмірів, розташування та симптоматики кісти.
Консервативне лікування
Якщо кіста не збільшується і не викликає симптомів, призначається спостереження. Пацієнту рекомендується періодичний контроль за допомогою МРТ. При наявності симптомів можуть призначатися:
- Протизапальні та знеболювальні препарати
- Ліки для покращення мозкового кровообігу
- Протиепілептичні засоби (при судомах)
Хірургічне лікування
Операція показана при швидкому рості кісти або виникненні загрозливих симптомів. Використовуються такі методи:
Ендоскопічна фенестрація – мінімально інвазивний метод, який дозволяє видалити або дренувати кісту за допомогою ендоскопа без значного пошкодження тканин мозку та без великої трепанації.
Мікрохірургічне видалення – застосовується при складних локалізаціях або великих розмірах кіст. Проводиться трепанація черепа над кістою з подальшим розсіченням спайок з мозком та висіченням стінок кісти.
Шунтування – встановлення дренажної системи для відведення рідини, що запобігає її накопиченню та зменшує внутрішньочерепний тиск.
Мікрохірургічне видалення – застосовується при складних локалізаціях або великих розмірах кіст. Проводиться трепанація черепа над кістою з подальшим розсіченням спайок з мозком та висіченням стінок кісти.
Шунтування – встановлення дренажної системи для відведення рідини, що запобігає її накопиченню та зменшує внутрішньочерепний тиск.
Прогноз та профілактика
Прогноз залежить від типу та розміру кісти. У більшості випадків вроджені та безсимптомні кісти не потребують втручання. Набуті кісти, пов’язані із травмами чи інфекціями, можуть потребувати лікування для запобігання ускладненням.
Для профілактики важливо:
- Уникати черепно-мозкових травм
- Своєчасно лікувати інфекційні захворювання
- Проходити регулярні обстеження при наявності неврологічних симптомів
Кіста головного мозку не завжди є небезпечною, але її ризики залежать від розміру, локалізації та швидкості росту. Більшість кіст виявляються випадково і не потребують лікування, але деякі можуть спричиняти головний біль, запаморочення, судоми або порушення неврологічних функцій.
Якщо кіста збільшується, блокує циркуляцію ліквору або викликає симптоми, необхідне спостереження та, у деяких випадках, хірургічне втручання. Важливо регулярно проходити контрольні МРТ та консультуватися з нейрохірургом, щоб запобігти можливим ускладненням.
