Що таке кіста головного мозку?
Кіста головного мозку — це порожнинне утворення, заповнене рідиною, яке може формуватися у будь-якому відділі мозку. Вона може бути як вродженою, так і набутою внаслідок травм, інфекцій чи запальних процесів. Багато кіст не викликають жодних симптомів і виявляються випадково під час МРТ або КТ, однак у деяких випадках вони можуть спричиняти серйозні неврологічні порушення.
Чому виникає кіста головного мозку?
Вроджені кісти
- Генетичні мутації та спадкові захворювання – деякі вади розвитку мозку можуть супроводжуватися кістозними утвореннями.
- Інфекції під час вагітності – вірусні інфекції, такі як герпес, цитомегаловірус або токсоплазмоз, можуть викликати запальні процеси, що призводять до порушення формування мозкових структур.
- Гіпоксія плода – недостатнє постачання кисню до мозку дитини може спричинити порушення його розвитку та утворення кіст.
- Родові травми – у процесі пологів можливі крововиливи в мозок або ішемічні пошкодження, які згодом можуть призвести до появи кісти.
Набуті кісти
- Черепно-мозкові травми – удари, струс мозку або гематоми можуть спричинити утворення посттравматичних кіст.
- Інсульти та порушення мозкового кровообігу – ішемічні або геморагічні інсульти можуть викликати некроз тканин, що іноді завершується формуванням кісти.
- Запальні захворювання мозку – менінгіт, енцефаліт або арахноїдит можуть призводити до утворення кіст через накопичення рідини в ділянках запального процесу.
- Хірургічні втручання – після операцій на головному мозку можуть залишатися післяопераційні порожнини, які заповнюються ліквором і перетворюються на кісти.
- Паразитарні інфекції – наприклад, ехінококоз або цистицеркоз можуть викликати формування паразитарних кіст у мозковій тканині.
Основні симптоми кіст головного мозку
- Хронічні головні болі, що не знімаються звичайними знеболювальними
- Відчуття тиску в голові, запаморочення
- Порушення координації, нестійка хода
- Судоми, епілептичні напади
- Погіршення пам’яті, розлади концентрації
- Зміни настрою, дратівливість
- Порушення зору або слуху
Діагностика кіст головного мозку
- МРТ головного мозку – найбільш інформативний метод для оцінки структури кісти, її вмісту та впливу на оточуючі тканини.
- КТ головного мозку – дозволяє виявити кісти з кальцинованими стінками.
- Доплерографія судин голови – проводиться для оцінки кровопостачання мозку та виявлення компресії судин.
- Люмбальна пункція – застосовується для дослідження ліквору при підозрі на інфекційний процес.
Основні види кіст головного мозку
1. Арахноїдальна кіста
2. Колоїдна кіста
3. Епідермоїдна та дермоїдна кісти
4. Кісти судинних сплетінь
5. Порожнина Блейка
6. Пухлинні кісти
7. Кіста пінеальної ділянки
8. Кіста прозорої перетинки

- Кіста латеральної щілини мозку; 2. Ретроцеребелярна кіста; 3. Кіста великої потиличної цистерни; 4. Кіста мостомозочкового кута; 5. Кіста конвекситальної поверхні півкулі великого мозку; 6. Кіста премостова; 7. Кіста прехіазмальної ділянки; 8. Кіста міжпівкульної щілини; 9. Кіста пінеальної ділянки.
Методи лікування
Консервативне лікування
- Протизапальні та знеболювальні препарати
- Ліки для покращення мозкового кровообігу
- Протиепілептичні засоби (при судомах)
Хірургічне лікування
Мікрохірургічне видалення – застосовується при складних локалізаціях або великих розмірах кіст. Проводиться трепанація черепа над кістою з подальшим розсіченням спайок з мозком та висіченням стінок кісти.
Шунтування – встановлення дренажної системи для відведення рідини, що запобігає її накопиченню та зменшує внутрішньочерепний тиск.
Прогноз та профілактика
Для профілактики важливо:
- Уникати черепно-мозкових травм
- Своєчасно лікувати інфекційні захворювання
- Проходити регулярні обстеження при наявності неврологічних симптомів
Кіста головного мозку не завжди є небезпечною, але її ризики залежать від розміру, локалізації та швидкості росту. Більшість кіст виявляються випадково і не потребують лікування, але деякі можуть спричиняти головний біль, запаморочення, судоми або порушення неврологічних функцій.
Якщо кіста збільшується, блокує циркуляцію ліквору або викликає симптоми, необхідне спостереження та, у деяких випадках, хірургічне втручання. Важливо регулярно проходити контрольні МРТ та консультуватися з нейрохірургом, щоб запобігти можливим ускладненням.