Гліобластома — це нейагресивніший різновид пухлин головного мозку, що виникає з його власних клітин, так званих астроцитів. Гліобластоми швидко ростуть, глибоко проникаючи у здорові тканини мозку, та мають схильність до ранніх рецидивів після лікування.
Симптоми залежать від розміру та розташування пухлини і можуть включати:
Причини гліобластоми точно не відомі, але певні фактори ризику можуть підвищувати ймовірність її розвитку:
- Головний біль, що посилюється вранці або з часом.
- Нудоту та блювання.
- Порушення зору, такі як розмитість або двоїння в очах.
- Втрату чутливості або слабкість у кінцівках.
- Проблеми з рівновагою та координацією.
- Зміни в поведінці чи особистості.
- Судоми без попередньої історії епілепсії.
Причини гліобластоми точно не відомі, але певні фактори ризику можуть підвищувати ймовірність її розвитку:
- Вік: частіше зустрічається у людей старше 45 років.
- Вплив іонізуючого випромінювання.
- Генетичні фактори та сімейна історія захворювань мозку.
Стандартні методи лікування гліобластом включають комбінований підхід: перший етап це хірургічне видалення пухлини, з наступною променевою та хіміотерапією.
Враховуючи схильність клітин гліобластоми поширюватися далеко за межі основного компактного вогнища, основним принципом їх хірургічного лікування є прагнення до тотального видалення пухлини з захопленням прилеглих інвазованих ділянок мозку. Однак, якщо пухлина проникає у функціонально важливі ділянки мозку (рухова, мовна чи зорова кора), частину пухлини доводиться залишати, аби не викликати порушення якості життя пацієнта після операції.
Променева терапія (радіотерапія) гліобластом проводиться на лінійному прискорювачі з обов'язковим охопленням зони у 2-3 см навколо ложа видаленої пухлини. Радіотерапія може бути традиційною, що передбачає тривалий курс опромінення протягом 4 тижнів, або гіпофракційною 1-2 тижні. Для посилення ефекту радіотерапії паралельно призначається хіміотерапевтичний препарат темозоламід, який додатково приймається ще протягом щонайменше 6 курсів після завершення опромінення.
Результати лікування контролюються шляхом проведення регулярних МРТ з контрастом кожні 2-3 місяці. У разі виявлення рецидиву розглядається питання повторної операції.
Незважаючи на інтенсивне комбіноване лікування, прогноз при гліобластомах залишається несприятливим. За світовою статистикою половина пацієнтів з гліобластомами проживає перший рік після операції, два роки переживають лише 15% пацієнтів.
Враховуючи обмежені можливості лікування гліобластом та короткий період виживаності після операції найважливішим є забезпечення високих показників якості життя пацієнтів. Тобто обираючи той чи інший варіант лікування, перевага має бути надана найбільш безпечним підходам, що дозволять максимально зберегти функціональну та соціальну активність пацієнта.
