Вплив пухлин головного мозку на психіку або чи можна прокинутися іншою людиною після операції?

Пухлина головного мозку — це не лише фізичне утворення, а й потужний фактор, який впливає на емоції, свідомість і поведінку. Часто зміни в психіці — це перші сигнали про проблему, які пацієнт або його близькі не пов’язують із неврологічною патологією.

Чи може пухлина змінити людину?

Протягом розвитку симптомів пухлинного ураження головного мозку людина стає дратівливою, замкненою або, навпаки, занадто активною. Її реакції, пам’ять, здатність до концентрації, риси характеру — усе починає змінюватись.
Це не «криза» чи «виснаження», що потребує психологічної підтримки, а фізіологічна реакція мозку на компресію, набряк або локальне ураження тканин. І чим ближче пухлина до центрів, що відповідають за психічні функції, тим помітнішими стають зміни.

Фізіологічна основа змін психіки при пухлинах

Ріст пухлини призводить до збільшення внутрішньочерепного тиску, що супроводжується набряком навколишніх тканин, зміщенням структур мозку та порушенням кровотоку й обміну речовин у нейронах. Це заважає мозку працювати як єдиному скоординованому механізму. Як наслідок — пригнічення свідомості, втрата ініціативи, апатія, сонливість, зниження працездатності.
У таких станах людина часто виглядає "як не своя". Вона не впізнає знайомих, не орієнтується в просторі, не може логічно висловлюватись.

Важлива роль локалізації пухлини

Залежно від розташування новоутворення в мозку, клінічна картина може суттєво відрізнятись:

Пухлини лобової частки викликають порушення контролю над емоціями, імпульсивність, агресивність, соціально неприйнятну поведінку. Можливі депресивні або маніакальні епізоди, втрата самокритики, байдужість до себе й інших.
Скронева частка відповідає за пам’ять, сприйняття мови, емоційну сферу. При її ураженні часто виникають епілептичні напади, слухові чи зорові галюцинації, дезорієнтація у часі й просторі.
Тім’яна частка — порушення відчуття власного тіла, апраксія, проблеми з письмом і лічбою.
Потилична частка — зорові порушення, ілюзії, агнозії.
У дітей та підлітків симптоми часто маскуються під «поведінкові проблеми», що ускладнює своєчасну діагностику.

Чи зміниться людина після операції?

Це найчастіше питання від родичів. І відповідь — ні, людина не прокинеться "іншою", вона повернеться до себе справжньої. Вплив пухлини — тимчасовий, якщо її вчасно та грамотно видалити.

Мета сучасної нейрохірургії — не тільки максимально точно видалити пухлину, а й зберегти або відновити функції мозку, зокрема мову, свідомість, рухи, психіку. Використання нейронавігації, функціонального МРТ, AR/VR-планування, інтраопераційного нейромоніторингу дозволяє бачити, які ділянки мозку критично важливі, і працювати поруч із ними безпечніше.

Більшість пацієнтів відновлюють свідомість, мовлення та рухи вже в перші години після операції, можуть самостійно сидіти й ходити вже на наступний день, поступово повертаються до роботи, спілкування, активного життя.
Це не лише результат хірургії, а й роботи мультидисциплінарної команди: нейропсихолога, реабілітолога, психіатра.

Коли чекати на покращення психіки?

Перші позитивні зміни часто з’являються вже у відділенні інтенсивної терапії: пацієнт починає адекватно відповідати на запитання, орієнтуватися у власному стані. Упродовж першого тижня помітно знижується тривожність, стабілізується настрій, поліпшується пам’ять.
Через 2–4 тижні після операції більшість пацієнтів уже не мають виражених психічних порушень, а через 2–3 місяці — повністю повертаються до соціальної активності.

Психічне здоров’я після лікування: що важливо знати?

Не соромтеся говорити лікарю про зміни в поведінці: вони часто є ключовими для діагностики.

Психічні розлади — не табу: у більшості випадків вони тимчасові та повністю зворотні.
Сучасна хірургія мозку не "відбирає" особистість, а навпаки — її повертає.
Після операції важливо спостерігатися у невролога й, за потреби, нейропсихолога, щоб відстежити відновлення функцій.